John 20

Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб. 1

Воскресіння Ісуса Христа́.

Марія Магдалина, Петро й Іван біля гробу Ісусового

2А дня першого в тижні, ▼

▼Грецьке τη̃ δέ μια̃ τω̃ν σαββάτων, дослівно: першого дня в тижні, а це буде: у неділю рано вранці. Грецьке τά σάββατα — тиждень.

рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений. 3Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“ 4Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли. 5Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. 6І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов. 7Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало, 8і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці. 9Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував. 10Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих. 11І учні верну́лися знову до се́бе.

Ісус являється Марії Магдалині

12А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу. 13І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло. 14І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли. 15І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус. 16Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“ 17Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ ▼

▼Гебрейське Rabbuni — учителю мій, назва почесна.

цебто: „Учителю мій!“ 18Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“ 19Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.

Ісус з'являється Своїм учням

20Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“ 21І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа. 22Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“ 23Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого! 24Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“

Ісус з'являється Своїм учням удруге в присутності Хоми

25А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус. 26Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“ 27За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“ 28Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“ 29А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“ 30Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“

Перша Іванова післямова

31Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.